Будинок сучасного Хмельницького театру ляльок, що розташований в центрі міста на Проскурівській, 46 має свою давню історію. Двоповерховий маєток був побудований у 1880-х роках і розташовувався серед чудового саду, а зовні садиба мала ковану огорожу. Маєток має класичні архітектурні форми, фасад прикрашений портиком з чотирма колонами іонічного ордера, який увінчаний масивним трикутним фронтоном із напівциркульним слуховим вікном по центру. Середні колони утримують балкон, оздоблений балюстрадою. Деталі декору підкреслено пофарбуванням. У XX ст. будинок кілька разів перебудовувався, поки не набув свого остаточного вигляду. Маєток належав купцю 1-ї гільдії Хаїму Маранцу – одному із найбагатших мешканців Проскурова кінця ХІХ – початку XX ст.
Родина Маранців була розгалуженою й тому місцеві жителі іноді плутали імена купців, вважаючи, що маєток належав його родичу Соломону Маранцу. Однак в обласному архіві документи засвідчують, що насправді власником був саме Хаїм Маранц. Він вів гуртову торгівлю борошном, цукром і лісом, утримував найбільший в місті нафто-гасовий склад, здавав в оренду численну нерухомість, володів 12 крамницями, що торгували різними товарами. Отже, не дивно, що купець мав одну з найкращих садиб у місті із двоповерховим особняком в оточенні чудового саду. Купець Х. Маранц був відомим серед юдейськиї громади Проскурова як меценат та набожна людина. На ділянці поруч з особняком, яка теж належала йому, наприкінці ХІХ ст. на власний кошт купець заснував благодійну установу-притулок для євреїв та збудував невелику синагогу та розмістив дванадцять крамниць.
Фактично весь квартал поблизу належав купцю. Помер Х. Маранц 1912 р., за заповітом притулок перейшов у власність міста, а особняк – синам Шльомі та Менаше, які на той час були успішними купцями та мешкали в Одесі. З перших днів радянської влади (кінець 1920 р.) будинок Х. Маранца опинився в розпорядженні штабу окремої кавалерійської бригади Г. Котовського, пізніше тут знаходились різні радянські державні та військові установи. З початку 1930-х рр. до 1938 р. у будівлі перебував окружний відділ НКВС, у 1939-1941 рр. – особливий відділ НКВС 5-ї армійської кавалерійської групи. В роки сталінських репресій у прилеглих до цього будинку підвальних приміщеннях за фальсифікованими звинуваченнями були знищені тисячі безневинних людей. Останки жертв було виявлено у 1966 р. під час будівництва ЦУМу.
Після Другої світової війни маєток передали у розпорядження Палацу піонерів. Саме тоді розпочалася його незначна перебудова. У 1949-1952 рр. за проєктом відомого хмельницького архітектора Гната Чекірди була проведена реконструкція будівлі – споруджена колонада головного входу, переплановані внутрішні приміщення, влаштована глядацька зала на 300 місць. Фасад прикрашений скульптурами. Були встановлені й скульптури дітей-піонерів, однак пізніше їх прибрали.
У 1989 р. Палац піонерів переїхав у нове приміщення, а у колишньому купецькому будинку розмістився обласний театр ляльок, який був заснований у 1970 р. Нині заклад вважається одним з кращих в України й має почесне звання «академічного театру».
На сьогодні будівля академічного обласного театру ляльок є однією з найкращих старовинних споруд міста, що виконана у класичному стилі та репрезентує архітектурну забудову Проскурова кінця XIX – середини XX ст.