Історія

Двоповерховий особняк на Проскурівській, 46 був побудований у 1880-х роках. Витриманий у класичному стилі. На головному фасаді домінує портик з чотирма колонами іонічного ордеру, який увінчаний масивним трикутним фронтоном із напівциркульним слуховим вікном по центру. Середні колони портика утримують балкон, оздоблений балюстрадою. Деталі декору підкреслено пофарбуванням. У ХХ ст. будинок кілька разів перебудовувався, поки не набув свого остаточного вигляду. Належав особняк купцю 1-ї гільдії Хаїму Маранцу – одному із найбагатших мешканців Проскурова кінця ХІХ – початку ХХ ст. Родина Маранців була розгалуженою й тому місцеві жителі Проскурова іноді плутали імена купців. Прикладом таких непорозумінь став і даний маєток. Проскурівчани зазначали, що він належав Соломону Маранцу. Такі свідчення увійшли в історію Хмельницького. 

Однак нещодавно в обласному архіві було виявлено документи,які засвідчують, що насправді цей маєток належав не Соломону Маранцу, а його двоюрідному брату — Хаїму. Він вів гуртову торгівлю борошном, цукром і лісом, утримував найбільший в місті нафто-гасовий склад, здавав в оренду численну нерухомість, володів 12 крамницями, що торгували різними товарами. отже, не дивно, що купець мав одну з найкращих садиб у місті із двоповерховим особняком в оточенні чудового саду. Купець Х. Маранц був відомим серед іудейської громади Проскурова як меценат та набожна людина. На ділянці поруч з особняком, яка теж належала йому, наприкінці ХІХ ст. на власний кошт купець заснував богадільню для євреїв та збудував невелику синагогу. 

Фактично весь квартал поблизу належав купцю. Помер Х. Маранц 1912 р., за заповітом богадільня перейшла у власність міста, а особняк – синам Шльомі та Менаше, які на той час були успішними купцями та мешкали в Одесі. З перших днів радянської влади (кінець 1920 р.) будинок Х. Маранца опинився в розпорядженні штабу окремої кавалерійської бригади Г. Котовського, пізніше тут знаходились різні радянські державні та військові установи. З початку 1930-х рр. до 1938 р. у будівлі перебував окружний відділ НКВС, у 1939-1941 рр. – особливий відділ НКВС 5-ї армійської кавалерійської групи. В роки сталінських репресій у прилеглих до цього будинку підвальних приміщеннях за фальсифікованими звинуваченнями були знищені тисячі безневинних людей. Останки жертв було виявлено у 1966 р. під час будівництва Центрального універмагу.

Після Другої світової війни особняк вирішили передати у розпорядження Палацу піонерів. Саме тоді розпочалася його незначна перебудова. У 1949-1952 рр. за проектом відомого хмельницького архітектора Гната Чекірди була проведена реконструкція будівлі – споруджена колонада головного входу, переплановані внутрішні приміщення, влаштована глядацька зала на 300 місць. Фасад прикрашений скульптурами. Були встановлені й скульптури дітей-піонерів, однак пізніше їх прибрали.

У 1989 р. Палац піонерів переїхав у нове приміщення, а у колишньому купецькому будинку розмістився обласний театр ляльок, який був заснований у 1970 р. Нині заклад вважається одним з кращих в України й має почесне звання «академічного театру».

На сьогодні будівля академічного обласного театру ляльок є однією з найкращих старовинних споруд міста, що виконана у класичному стилі та репрезентує архітектурну забудову Проскурова кінця ХІХ – середини ХХ ст.